Сценарій свята "Мужай, прекрасна наша мово"

Мета.  Вчити  учнів  з  повагою  ставитись  до  рідної  мови,  шанувати  українські  традиції  та  надбання;  формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава;   розширювати знання про красу і багатство української мови;   ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями;  пробудити  почуття  національної  гідності.

Обладнання.   Вислови  про  мову,  фонограми  пісень,  рушники,  речі  з  українського  побуту,  піч,  тин,  квіти,  українські  костюми,  збірки  віршів    українських  письменників.

Учитель.  Сьогодні  ми  зібралися,  щоб  сказати  теплі  і  ніжні  слова  про  нашу  рідну  українську  мову.  Ми  живемо  на  мальовничій  землі – в  Україні.  Тут  жили  наші  предки,  живуть  наші  батьки,  живемо  ми.  З  задоволенням  милуємось  красою  рідної природи,  вслухаємось  у  чарівні  мелодії  пісень,  вбираємо  в  себе  ніжні  звуки  української  мови.

 Учень.  Босоніж стежка побіжить
левадою в городи...
Як любо тут, як славно жить
серед цієї вроди.

Кохаю край наш дорогий,
що зветься Україна.
Вітчизні хочу я своїй
зрости достойним сином.

Є в світі зваби немалі,
цікава стежка кожна...
Але до рідної землі
збайдужитись не можна.

Люби, шануй, піднось до зір
її пісні і мову.
Нема солодшої, повір,
за  неї, пречудову.

Ведучий.  Кожному  народові  дорога  його  мова.  «Рідна  мова  дорога  людині,  як  саме  життя», - говорить  народна  мудрість.  Без  мови  не  може  існувати  народ,  його  культура.  Підкреслюючи  значення  слова  в  людському  житті,  інша  народна  мудрість  ставить  його  поряд  із  хлібом.  Мова  є  одним  із  найдивовижніших  скарбів,  які  людина  створила  за  свою  історію.  Українська – одна  з  найбагатших  і  наймелодійніших  мов  світу.

Учень.  Ти  постаєш  в  ясній  обнові,                                                                               Як  пісня  линеш,  рідне  слово,                                                                                        Ти  наше  диво  калинове,                                                                                          Кохана  материнська  мово!

Учень.  А Вкраїни мова —                      
Мов те сонце дзвінкотюче,         
Мов те золото блискуче,             
Вся і давність,  і обнова —          
Українська мова.  

Ведучий.  Що  ж  таке  мова?   У  народі  кажуть:  слово  до  слова – зложиться  мова.  Тарас  Шевченко  говорив  про  мову  так:  «Ну  що  б,  здавалося,  слова…             Слова  та  голос – більш  нічого…                                                                                     А  серце  б’ється,  ожива,                                                                                                   Як  їх  почує!...»                                                                                                                 

         Мова – це  багатюща  людська  криниця,  у  яку  народ  складає  багатий  досвід  свого  життя,  свої  мрії,  сподівання.

Учень.  Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих — рідна мова,
Вишнева ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова...

Ведучий.  Любов  до  рідної  починається  ще  з  раннього  дитинства.  Мати,  заколисуючи  дитину,  співає  їй  колискові  пісні,  доносить  до  маленького  дитячого  серденька  слова  рідної  мови.  І  де,  як  не  в  колисковій  пісні,  відчувається  краса  рідного  слова,  яскравість  і  милозвучність  мови.

Учень.  І тихо мовляться слова,

                    І шепче зірка вечорова,

                    І чуть, як засина трава

                   У колисковій рідній мові.

(Дві  учениці  по  черзі  підходять  до  колиски,  вкладають  своїх  ляльок  і  співають  їм  колискові)

1-а учениця.  Ой ти, коте чорний,
Та сідай у човен,
Та поїдем на лужок,
Наламаєм квіточок
Та забавим діточок.
А-а-а. котів два
А-а-а, котів два.

2-а  учениця.  Сіренькії обидва.
По бережку ходили
Та качечку ловили.
Та качечку в юшечку,
А пір’ячко в подушечку.
Подушечка м’якесенька,
Спи, дитино малесенька.

Ведучий.  На  мою  думку,  з  таких  гарних  виконавець  колискових  пісень  виростуть  прекрасні  матері,  які  будуть  прищеплювати  своїм  дітям  добро,  найкращі  риси  характеру.  І,  звичайно,  навчатимуть  любити  свою  землю  і  свою  мову.  До  краси  української  зверталося  багато  письменників  і  поетів.  Послухайте  уривки  з  творів,  і  скажіть,  хто  їх  написав?

Рідна мова в рідній школі! 
Що бринить нам чарівніш? 
Що нам ближче і миліш 
І дорожче в час недолі?   (О. Олесь)

Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води, 
в годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди!   (В. Сосюра)

Зацвіла  в  долині                                                                                                           червона  калина,                                                                                                              ніби  засміялась                                                                                                            дівчина-дитина…                                                                                                                 (Т. Шевченко)

-         Так,  хто  ж  написав  ці  вірші?  (Відповіді  дітей).  А  скільки  пісень  написано  на  вірші  Т. Г. Шевченка!  Послухаємо  одну  з  них.  (Звучить  пісня  «Зоре  моя  вечірняя»).

Ведучий.  Т. Г. Шевченка  називають  основоположником  нової  української  літературної  мови.  Чому?  Він  виступав  як  народний  поет.  Шевченко  писав  свої  твори  живою,  народною,  розмовною  мовою.  На  його  творах  вчилися  письменники-наступники:  Марко  Вовчок,  Леся  Українка,  І. Франко,  М. Коцюбинський (слайди).  І  в  наш  час  письменники  вчаться  у  Шевченка  служити  народові своєю  творчістю.

     Кожен  з  вас  любить  казки.  А  чи  знаєте  ви  їх?  Проведемо  вікторину.  Зідки  ці  уривки?

«Я по засіку метений,
Я із борошна спечений,—
Я від баби втік,
Я від діда втік,
Я від зайця втік,
То й від тебе втечу!»  («Колобок»)

«Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається :

— А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!»  («Коза-Дереза»)

— А хто-хто в цій рукавичці живе?

— Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побігайчик. А ти хто?

— Та я лисичка-сестричка. Пустіть і мене!  («Рукавичка»)

Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку, дочка бабу за то-рочку, собачка дочку за спідничку, киця собачку за хвостик. Тягнуть і руками, і зубами, упираються ногами; промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.  («Ріпка»)

Ведучий.  Як  тільки  сходив  сніг,  дівчата  і  хлопці  виходили  на  лужок  і  починали  водити  хороводи,  гралися  у  різноманітні  ігри.  Дуже  багато  ігор  із  співанками.  Ви  вже  знаєте  «Подоляночку»,  «Зайчика»  та  багато  інших.  А  ми  зараз  пограємо  у  народну  гру  «Мак».  Мак  виберемо  лічилкою. 

Учень.  Бігли  коні  під  мостами                                                                                              

             з  золотими  копитами,                                                                                 

             Дзень,  брязь – вийшов  князь!

Діти  грають  у  гру  «Мак».  Побравшись  за  руки,  вони  утворюють  замкнене  коло.  Посеред  кола  стоїть  Мак,  а  діти  ходять  круг  нього  і  співають  пісню:

Ой  на  горі  мак,                                                                                                                            

                                                        під  горою  мак,                                                                 

                                                        мак,  маки,  маківочки,                                                                                           

                                                        золотії  голівочки,                                                                                                  

                                                       станьте  ви  так,                                                                                                                  

                                                       як  на  горі  мак.

     Проспівавши  один  раз,  всі  запитують  у  Мака:

-          «Козачок,  чи  виорав  нам  мачок?»

Мак:  Виорав!

Після  цього  діти  знову  ходять  по  колу,  співаючи  те  саме,  а  тоді  зупиняються  і  питають:

-         «Козачок,  чи  посіяв  мачок?»

Мак: Посіяв!

Проспівавши  пісню  втретє,  діти  знову  запитують:

-         «Козачок,  чи  посходив  мачок?»

Мак: Посходив!

Співають  четвертий  раз  і  запитують:

-         «Козачок,  чи  пора  полоть  мачок?»

Мак:  Пора!

Співають  шостий  раз  і  запитують:

-         «Козачок,  чи  цвіте  мачок?»

Мак:  Цвіте!

Після  шостого  разу  запитують:

-         «Козачок,  чи  поспів  мачок?»

Мак: Поспів!

Співають  сьомий  раз  і  запитують  востаннє:

-         «Козачок,  чи  пора  брать  мачок?»

Мак: Пора!

   Тоді  всі  гуртом  кидаються  до  Мака,  жартома  трусять  його  за  плечі.  Мак  виривається  з  кола  й  тікає,  потім  обирає  замість  себе  іншого,  і  гра  починається  знову.

Ведучий.  В  українській  мові  дуже  багато  загадок,  їх  люблять  відгадувати  не  тільки  діти,  а  й  дорослі.  У  загадці  зашифровано  якийсь  предмет  чи  явище.  Спостережлива  людина  завжди  відгадає  загадку.  Перевіримо,  чи  спостережливі  ви.  Отже,  загадки.  А  допоможе  нам  чарівна  квітка-барвінок.  Звертаю  вашу  увагу,  що  відгадки,  тобто  предмети,  є  у  нашому  класі.  Можливо  серед  відгадок  будуть  слова,  які  ми  в  побуті  не  так  називаємо,  тому  я  написала  відгадки  на  табличках  і  буду  їх  виставляти.  Після  нашої  зустрічі  ви  їх  ще  раз  прочитаєте  і  запам’ятаєте. 

1.     Що за пані у білім жупані?

    Дружить з рогачами,

    Горщиками, казанами.

    В роті в неї смакота.

    Що ж за пані то така? (Піч).

2.     Без рук, без ніг, а кланяється в кожний бік. (Колиска).

3.     Спереду горб, ззаду горб, ніг нема, а замість голови дірка. (Горщик).

4.     Рогатий, а не віл, їсть – не їсть, а не ситий,

Людям подає, а сам у куток іде.

Роги дужі має, ними у вогонь літає,

Горщики із печі витягає. (Рогач).

5.      Стоїть  пані  у  куточку,  в  чорнім  чобіточку.  (Коцюба).

6.     Ходить  циган  по  долині,  та  все  гуп-гуп.  (Ступа).

Ведучий.  Наскільки  багата  українська  мова.  Одна  з  відгадок – горщик.  Але  зверніть  увагу,  як  горщики  неоднаково  називаються.  (Учитель  показує  різні  горщики,  називає  їх,  виставляє  біля  кожного  з  них  таблички  з  назвами:  горщик – великий,  горнець – середньої  величини,  горнятко – зовсім  невеликий,  казан – чавунний  котел,  макітра – з  широким  верхом,  глечик – з  ручкою,  гладушка – без  ручки,  банька – вузькогорлий  глечик. )

Ведучий.  До  перлин  української  мови   належать  прислів’я  та  приказки.  Віками  їх  складав  народ,  вони  навчали  людей  мудрості.  Пригадаємо,  які  є  прислів’я  та  приказки.

    (  На  пелюстках  великої  ромашки  написані  прислів’я  та  приказки.  Учні  відривають  пелюстки,  читають  написане,  пояснюють,  як  вони  розуміють  зміст)

1.     Не одежа красить людину, а добрі діла.

2. Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

3.     Гостре  словечко  коле  сердечко.

4.     Де сила не зможе, там розум допоможе.

5.     Одна розумна голова добре, а дві ще ліпше.

6.     Грається,  як  кіт  з  мишею.

7.     Праця  годує,  а  лінь  марнує.

8.     Не  кидай  слова  на  вітер.

9.     Від теплого слова і лід розмерзає.

10.                       Умій сказати, умій і змовчати.

Ведучий.  Як  не  згадати  про  скоромовки,  які  розвивають   мовлення  людини,  роблять  його  виразним  і  правильним.  Поуправляємо  і  ми  у  вимовлянні  скоромовок.  А  вони  зараз смажаться  в  печі.  Я  гадаю,  що  вже  готові.

   (Учитель  дістає  з  печі  рогачем  горщик  із  скоромовками.   Скоромовки   написані  на  рулончиках  паперу,  складені  у  горщику.  Учні  дістають  скоромовки,  вправляються  у  їх  читанні.) 

1.     Миші в шафі шаруділи
Шість шарфів шерстяних з`їли.

2.     Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.

3.     Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.

4.     Чорно-білий чорногуз
У болото чорне  вгруз.

5.     Росте липа біля Пилипа.

6.     Ворона сороці намисто купила,
В намисті сорока намистинки лічила.

Ведучий.  Український  народ  любить  жартувати.  Якою  б  замученою  не  була  людина,  але  почувши  дотепний  жарт – посміхається.  І  миттю  сум  проходить,  а  замість  нього  панує  веселий  сміх.  Пожартуємо  і  ми.

Читають  учні.

Догадлива  дитина

-         Мамо!  Чи  ви  знаєте,  яка  в  нас  оказія  була? У  діжку  з  квасом  миша  впала.

-         Ох,  боже  мій!  Чи  її  витяг  ти?

-         Еге!  Буду  я  витягати!  Щоб  вона  мене  вкусила?  Я  піймав  кота  і  вкинув  у  діжку,  щоб  він  мишу  з’їв. 

Дотепний  хлопчик

  Василько    дістав  од  тітки,  що  була  у  них  в  гостях,  кілька  солодких  пиріжків.  Його  мама  засоромила  що  він  не  подякував,  і  нагадала  йому:              - Васильку,  а  як  слід  говорити,  коли  дають?                                                                - Дайте  ще, - відповів  хлопчик.

Ведучий.  Безліч  пісень  вміщує  скарбниця  українського  народу.  Пісні  про  героїчне  минуле України,  видатних  людей  краю,  жартівливі,  ліричні,  дитячі  народ  співає  залюбки  під  час  свят,  відпочинку.  І  ллються  над  чарівною  природою  України  слова  солов’їної  української  мови,  переплітаються  із  чарівною  мелодією.

(Звучить  українська  народна  пісня.  Учні  під  музичний  супровід  виконують  пісні  «Ой  на  горі  жито»,  «Був  собі  журавель».)

Ведучий.  Про красу  української  мови  писало  багато  письменників  і  поетів.  Людина  любить  свою  рідну  землю,  країну,  свій  народ,  свою  мову.  Ось  як  про  українську  мову  говорить  поет  Сидір  Воробкевич.

Учень.                                          Рідна  мова

Мово  рідна,  слово  рідне,                                                                                              Хто  вас  забуває,                                                                                                              Той  у  грудях  не  серденько,                                                                                             А  лиш  камінь  має.                                                                                                           Як  ту  мову  нам  забути,                                                                                              Котрою  учила                                                                                                                   Нас  всіх  ненька  говорити,                                                                                        Ненька  наша  мила.

От  тому  плекайте,  діти,                                                                                              Рідну  свою  мову,                                                                                                      Вчіться  складно  говорити                                                                                          Своїм  рідним  словом.

Учитель. Чудові  рядки  про  мову  ми  зустріли  і  у  творчості  інших  поетів.

Учень.                              О слово рідне! Орле скутий! 

О слово рідне! Орле скутий! 
Чужинцям кинуте на сміх! 
Співочий грім батьків моїх, 
Дітьми безпам'ятно забутий. 

О слово рідне! Шум дерев! 
Музика зір блакитнооких, 
Шовковий спів степів широких, 
Дніпра між ними левій рев... 

О слово! Будь мечем моїм! 
Ні, сонцем стань! вгорі спинися, 
Осяй мій край і розлетися 
Дощами судними над ним. 

Олександр  Олесь

Учень.                    Солодка  земля

Босоніж стежка побіжить
левадою в городи...
Як любо тут, як славно жить
серед цісї вроди.

Кохаю край наш дорогий,
що зветься Україна.
Вітчизні хочу я своїй
зрости достойним сином.

Є в світі зваби немалі,
цікава стежка кожна...
Але до рідної землі
збайдужитись не можна.

Люби, шануй, піднось до зір
її пісні і мову.
Нема солодшої, повір,
за  неї, пречудову.                                                                                                       

                                  Володимир  Коломієць

Ведучий.  Вивчати  рідну  мову  нам  допоможе  школа,  уроки  мови.  Любіть  її  всім  серцем.  Вона  наша  гордість.  Не  цурайтесь  нашої  співучої  мови,  не  соромтесь  нею  говорити.

Учень.  Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Учень.  Учітеся, брати мої.

Учітесь,  читайте

І  чужому  научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Учень.  Розцвітай же, слово,
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі
Пречудесно,  пречудово
Розцвітай  же, слово!

Учень.  Хай  ізнов  калина 
Червоніє,  достигає, 
Всьому  світу заявляє: 
Я — країна  Україна — 
На  горі  калина!

Учитель.  Наша  зустріч  завершується.  Думаю,  що  до  ваших  сердець  дійшли  слова  про  багатство,  красу  та  мелодійність  української  мови – нашої  гордості.  Мови – якою  ми  розмовляємо,  думаємо,  без  якої  не  мислимо  свого  існування,  як  держава  і  народ.  Сподіваюсь,  що  ви  глибше  відчули,  який  то  неоціненний  скарб – наша  рідна  мова,  що  її  потрібно  не  лише  любити,  ай  берегти,  як  зіницю  ока.

                                (Звучить  пісня  «Мова  колискова»)